Отже, в чому суть:

Коли дитина вчилася писати, мама не підкреслювала червоною ручкою помилки дитини, як це робили в початковій школі. Вона виділяла зеленою ті букви і гачечки, які виходили у дитини добре. Дівчинці це дуже подобалося і завжди після кожного рядка вона просила: «Мам, яка вийшла краще за всіх?». І так раділа, коли мама обводила кращу букву зі словами: «Ідеально!».

У чому різниця між підходами?

У випадку підкреслення помилок червоною ручкою, ми концентруємося на помилках. Що відкладається в фотопам’яті? Правильно, ті букви, які написані кострубато, те, що неправильно. Чи побачили ви за цими червоними підкресленнями ідеально написані літери? Ні! Хочемо ми цього чи ні, але підсвідомо ми запам’ятовуємо те, що виділено.

У другому випадку ми концентруємося на тому, що зроблено правильно. Ми отримуємо зовсім інші емоції, інше сприйняття. Хочемо ми чи ні, але підсвідомо ми прагнемо повторити те, що було ідеальним. Це зовсім інша внутрішня мотивація – не прагнення уникнути помилки, а прагнення зробити добре.

А тепер увага, питання: як виділені помилки в зошиті впливають на майбутнє доросле життя?

Відповідь очевидна. Ми з дитинства звикаємо концентруватися на недоліках, на тому, що неправильно, на тому, що нам, здається, поганим. Нас привчали до цього в школі за допомогою червоного кольору, нас привчали до цього вдома, коли частіше робили зауваження за те, що зроблено неправильно, ніж хвалили за те, що ми зробили добре.

З 20 написаних в ряд гачків підкресленим був тільки один. Тобто 19 були написані добре, а 1 – неідеально. Чому ж ми сконцентровані на цьому одному?

Ось ця звичка (виділяти червоним погане), яку ми шліфуємо з самого дитинства і яку ніяк не забрати з нашої свідомості в дорослому віці, і стає найчастішою причиною незадоволеності в житті.

На чому фокус, те й росте. На що спрямована увага, те й збільшується. З дитинства все починається, з дитинства ми перетягуємо у доросле життя всі наші звички і навички, і не всі з них служать нам на добро.

Впроваджуючи принцип «зеленої пасти», ви побачите, що навіть, якщо ви не вказуєте дитині на помилки, вони поступово зникають самі собою, тому що дитина прагне зробити все відмінно сама, зі своєї доброї волі.

За матеріалами