Валківський вальс

Давню платівку гончарного круга
Крутить історія знов
Вальс я дарую найкращому другу
Світлий, як перша любов

Приспів:  Валківський вальс 
                І над Сніжковим і над Ков’ ягами
                Валківський вальс 
                Лине з Шарівки в Черемушну
           Валківський вальс
           Знову з юністю в парі ми
           Валківський вальс
           Дай же руку скоріше йому,
           Я ним ніжно тебе обніму.

Місто моє, я вертаюсь до тебе
Знову з далеких доріг
Рідне до мене схиляється небо 
Друзі спішать на поріг.

Приспів:   Валківський вальс                                                                                                            
                 І над Мерчиком і над Ков’ягами
                 Валківський вальс
                 З Благодатного в Черемушну.
           Валківський вальс
           Знову з юністю в парі ми
           Валківський вальс
           Дай же руку скоріше йому,
           Я ним ніжно тебе обніму.

Очі бездонні в твоїх слобожанок
Тепло в душі від пісень
Край лебединий в країні світанок
Вірую і новий твій день.

Приспів:   Валківський вальс
                 І над Костівом і над Ков’ягами
                 Валківський вальс
                 З Олександрівки в Черемушну.
           Валківський вальс
           Знову з юністю в парі ми
           Валківський вальс
           Дай же руку скоріше йому,
           Я ним ніжно тебе обніму.

(В. І. Романенко)

Валкам моїм

Слова:   А. Гури
Музика: Р. Тихомирова

Над Валками весняне сонечко встає.
Вітрець шумить над рукотворним гаєм.
На березі ставка закохані світанок зустрічають
І ранку доброго усім бажають

         Мошурівка, Хащинівка, Коржівка.
На півночі Посуньки і Рогозова гора,
А через місто протікає річка Мжа
І як столітняя межа на пагорбі стоїть Грабовський.

Приспів:  
Ви в сяйві вогнів золотих, Валки мої.
Усмішки ясні, душі прекрасні, це Валки мої.
Зустрічі, спогади, мрії, наші надії, Валки мої.
Гордість моя, щастя моє і кохання, це Валки мої.

Яке красиве стало місто
Його відразу й не впізнать.
Помилуватись хочеться подовше
І рідних всіх своїх згадать.

         І ось я знову в рідних Валках,
А серце чомусь так щемить
І біля кожної оселі
Спинитись хочться на мить

Приспів:

Йдемо разом маленьким містом.
Тут наша юність радісна пройшла
І гордість груди розпирає, душа співає.
Навкруг весна буяє, життя триває.
Приспів 

Валкам моїм.mp3

Моїм землякам - Валківчанам

Слова – Анатолія Гури
Музика – Романа Тихомирова
Вокал – Роман Тихомиров

Рідні мої, земляки Валківчани!
Всі враження про Вас
У величі своїй встають тоді,
Коли я думаю про нас.

В житті своїм багато бачив:
І за кордонами бував,
Всю Україну я проїхав,
А краще Валок не стрічав!

І часто думав я, чому це?
Чому той щем у серці, звідкіля?
Чому не можу жить без Вас я, Валки?
Чому летить до вас душа моя?

Тому, що разом ми навчались.
Тому, що юність наша поряд йшла.
Живете Ви і зараз в Валках
І зустрічатися щорічно нам прийшла пора.

Моїм землякам.mp3

Валківській середній                            

Слова:   А. Гури                                                                                                                
Музика: Р. Тихомирова  

Рідна школо, стрічай своїх дітей.
Сьогодні свято в них – твій ювілей.
Дітей війни, простих і душами багатих.
Дітей війни, випускників п’ятидесятих.

         Ми ідемо із задоволенням до тебе
Ти завжди нас притягуєш до себе.
І доки нас здоров’я не підводить
До тебе з радістю ми будемо приходить.

Приспів:  
Наша рідна школа, зустрічає нас.
З радістю вітає, як у перший раз.
Хай живе надія, хай летять роки
Наша рідна школа в серці назавжди.

І вже у третьому тисячолітті,
Коли твої випускники вже повнолітні
Ти залишаєшься у серці, ти як мати,
Яка готова з радістю нас приласкати

Любов до тебе проявляємо щорічно
І впевнені, що буде так довічно.
Живи ж, рідненька наша школо, не скучай
І з гордістю своїх дітей стрічай

Приспів:

Не уявляю Валки я без тебе, школо,
Якій уже пішло за п’ятдесят
У ній нам честь навчатися дісталась
І в нашій пам’яті навіки ти зосталась

Приспів: 

Валківській середній.mp3

«…Всі ці роки я подумки повертаюсь до мого рідного і найдорожчого у світі села, до моєї Олександрівки. Зовсім поруч, на відстані всього якихось семи кілометрів розташоване мальовниче, неповторне, дороге серцю місце на Землі - моя Батьківщина. І донині воно манить мене своїми знайомими до болю затишними вулицями , завжди привітними олександрівськими людьми та рідною батьківською хатою, де і донині проживає моя мама - Ганна Панасівна.

Село моє.

Через роки, що в злеті журавлинім

У пам’яті людській карбують слід,

Я хочу ще раз поклонитись Батьківщині

І передати їй палкий привіт!

Село моє! Я знов лечу думками

У край дитинства, юності і мрій,

Де похилились верби над ставками

У рідній Олександрівці моїй.

Туди , де все знайоме і привітне,

Де працею живуть, співаючи пісні,

Воно для мене найдорожче, заповітне!

Село моє! Прекрасне навесні!

Сади вишневі у травневому цвітінні,

На сході сонце ніжно променить,

Минула ніч, свої сховавши тіні,

Село прокинулось, уже не спить.

В турботах люди, навесні ж бо,звично,

Один лиш день годує рік,

Тому у день цей, як і споконвічно,

На полі, у роботі трудівник.

Загуркотіло, загуло, завило!

І так щоденно, зранку до зорі,

А вечорами дбайливі господині

Стрічають із Гайтури череду корів.

Обличчя стомлені і водночас щасливі,

Незмінне все на протязі віків.

І радощі , і біди - все на хлібній ниві

В моїх чудових земляків.

Їх обличчя знайомі і світлі,

Повні різних життєвих ідей,

У турботах, і завжди привітних

Олександрівських добрих людей.

Хай живе й розквітає всебічно

Це красиве і мирне село,

Щоб надалі, як і споконвічно,

Гарно жити у ньому було.

А.М.Корсун ( Олександрівка ).