Розробки виховних заходів

Виховний захід на тему " Тарас Шевченко жити буде - доки на землі житимуть люди "

Сценарій " Прощавай , початкова школо! "    

Тема : Подорож  у Країну Здорового Харчування.

Мета :Розширити знання учнів про здорове харчування, формувати розуміння того, що  здорова їжа – запорука здорового способу життя, розвивати комунікативну компетентність учні. Виховувати почуття власної гідності і поваги до праці інших людей.

Дійові особи :ведучі , зайчик , зайчикова мама , горобчик , мікроби , плямка , лікар Айболить.

Обладнання : маски для дійових осіб , пам’ятки здорового харчування , музичний супровід , презентація , овочі , фрукти .

Ведучий 1

Добридень вам, дорослі і малята,               

Запрошуємо всіх на наше свято!

Ми свято здоров’я проводимо нині

Дуже потрібне кожній дитині.

Ведучий 2

Привіт, шановні гості!

Здоров’я, щастя, сміху!

Веселе свято на порозі

І нам і вам на втіху.

Ведучий 1

У кожній родині, у кожній сім’ї

Зростають веселі й спритні школярі.

А щоб шкільні науки добре вивчати

Про своє здоров’я треба подбати

Лікар Айболить

Друже, щоб здоровим бути, треба навички здобути.

Про здоров’я піклуватись: перш за все – не лінуватись.

І здружитися зі спортом, рідко ласувати тортом.

Воду крижану не пити і ніколи не палити.

Щоб знешкодити мікроби, руки мий і щоразу чисто.

Не забудь щоденно їсти овочі та фрукти різні –

Всі вони тобі корисні. Вранці й ввечері,

Мій любий, завжди – завжди чисти зуби.

Отже, будьте уважні під час подорожі. В дорогу!

Плямка

Не вмивайтеся ніколи і не мийте навіть рук,

Не потрібне це заняття,  не вартує стільки мук.

Знов замурзуються руки, шия, вуха, все у вас,

Та навіщо сили тратить і даремно гаять час?

Стригтися також не варто, та й резону в тім нема,

Бо однаково на старість облисіє голова

Тож ходіть як я, бруднуля  -

Так на світі краще жить!

Ведучий 2

Незвичная подія, нечувана пригода,

Казкова феєрія сама до нас прийшла.

Усе весною було, в казковім темнім лісі -

Історію почула, сорока принесла.

( Вбігає муха…)

 Ведучий 1

Ой, а це що за невідомий літаючий об’єкт?

 Муха

Я Мушечка маленька, літаю і жужжу,

Усім я заважаю, бо їстоньки прошу,

Люблю усе смачненьке, що бачу- то жую,

Не плачу, лиш співаю я пісеньку свою:

Жу-жу-жу – жу-жу-жу!

(зайчикові мама годує зайченятко,мужа сидить і їсть все, що кидає їй вередливий зайченятко )

Зайчикова мама

Мій Зайчаточко рідненький,

Став слабенький і худенький,

Я йому, маленькому, голубців.

Зайчик : Не хочу !

Зайчикова мама : Я йому з сметанкою млинців .

Зайчик : Не хочу !

Зайчикова мама : Я йому вареників наварила.

Зайчик : Не хочу !

Зайчикова мама : Я дрібненько салатику покришила.

Зайчик : Не хочу !

Зайчикова мама : Частувала теплими пампушками.

Зайчик : Не хочу !

Зайчикова мама : Із суницями м’якими пиріжками.

Зайчик : Не хочу !

Зайчикова мама :Що зайчат очко будеш пити ?

Зайчик : Пепсі колу, ненько.

Зайчикова мама : Що синочку будеш їсти ?

Зайчик : Солодку цукерку.

Зайчикова мама : Що з синочком сталося, не знаю,

                                 Піду, краще лікаря розпитаю.

Муха : Ой, яке усе брудненьке,

Солоденьке та смачненьке.

Стала більша в сто разів!

Потягнуло щось на спів.

( співає пісню « Ніхто мене не любить»)

Ніхто не приготує, ніхто не нагодує.

З’їдаю, що упало, нікому не віддам.

Я чистоти не знаю, усе підряд кидаю

У черево зелене одразу ням- ням-ням.

Гоп-гоп-гоп, ши-на-гоп, а я літаю,

Гоп-гоп-гоп, ши-на-гоп, а я співаю.

Гоп-гоп-гоп, ши-на-гоп,  я весело співаю.

Якби я їжу мала, ніколи б не літала,

Лежала б тільки їла, побільше, ням-ням-ням.

Я чистоти не знаю, усе підряд кидаю

У черево зелене одразу, ням-ням-ням.

Гоп-гоп-гоп, ши-на-гоп, а я літаю,

Гоп-гоп-гоп, ши-на-гоп, а я співаю.

Гоп-гоп-гоп, ши-на-гоп,  я весело співаю.

Зайчик : Хто ти ? Я тебе не знаю.

Муха : Я частенько тут літаю.

Зайчик : Той лети собі подалі ,

                 Я тебе не зачіпаю.

Муха : Не впізнав мене? Я муха!

            Чом повісив довгі вуха ?

Зайчик : Мухи не бувають величезні,

Тьфу- тьфу- тьфу,

              Примаро, швидше щезни.

Муха :  Ти ж нічого за обідом не з’їдав,

              А мені за шибку викидав.

              Я тому така велика і гладенька –

              З’їла все, що готувала твоя ненька !

              Я люблю усе брудненьке,

              Солоденьке та смачненьке.

              Чистоти я геть не зношу.

              Скрізь, мікроби я розношу.

              Гей, мікроби ! Де ви, друзі ?

              Сюди мерщій, товстопузі !

( вибігають мікроби )

1 мікроб : Ми – мікроби, твої друзі,

Гидкі, бридкі, товстопузі.

2 мікроб : Живемо в тебе на тілі,

                  У грязюці, бруді, пилу.

3 мікроб: Їжу ти кидав на землю,

                  Вчинок, начебто ганебний.

                  Та за те ми вдячні дуже

                  Сили ми набрались , друже !

( пісня мікробів )

Ми – мікроби , ми – злодії.

Любимо, коли смердить.

Ви пилиночки тернулись,

А мікроб вже там сидить.

Не помивши руки, сіли

Доїдати свій пиріг,

А ми раз, два, три, чотири –

І уже нас цілий світ.

          Приспів:

Нас багато,нас багато,

Ми в дорозі кожну мить,

Якщо ви брудні бруднулі ,

Тоді нам допоможіть

Брудне тіло, брудне тіло,

То для нас розкішний дім.

Й не потрібно нам таланту

Оселитись в домі тім.

Зайчик : Я не хочу вас отут терпіти,

                 Я не звик з мікробами дружити!

                 І ти теж зникай, противна мухо !

Муха : Ах ,ти так ! Тоді послухай !

            Нам набридло під вікном сидіти,

       Хочеться в хатиночці пожити,

Щоб для мене хтось варив і готував,

            Мені в ліжко страви свіжі подавав!

( хапає зайчика і несе з собою на дерево, прив’язує )

Зайчик : Ой, матусю, порятуй !

Муха : Тихше ти, не репетуй,

             Не кричи, не сіпайся, бо вкушу,

             Я тебе до дерева прив’яжу.

( до мікробів )

              Ну , а ви, мікроби – наглядайте,

              Утекти зайчиську не давайте !

( до зайчика )

              Будеш тут днювати й ночувати.

              А я буду в хаті проживати !

( летить до зайчикової мами )

Зайчикова мама : Де ж тепер моє дитятко,

                                 Моє рідне зайченятко ?

Муха : Цей зайчисько вас не слухав,

             Він не їв , а лише нюхав!

             Все, що ви наготували, -

             Я до крихітки з’їдала !

             То ж тепер я поживу у вас.

             Ви варіть, а я поїм, і все гаразд.

Зайчикова мама : Де ж тепер моє дитятко,

                                 Моє рідне зайченятко ?

Муха :  Зайчика далеко я віднесла,

              Та не причиню йому я зла !

              Приготуйте щось поїсти та попити,

              Щоб могла його я пригостити.

              Він тепер далеко , не дістати

              Ви ж , як я , не можете літати!

Зайчикова мама :

               Зайченятку я обід приготувала,

               Все у кошичок плетений поскладала.

               Передай синочку, що сумую.

               І за ним, малесеньким, жалкую!

Муха : Мій заручник , зайчик ваш,

             Їжу в кошик, і шабаш !

( муха летить до зайчика, їсть обід з кошика, дражнить зайчика )

Муха :Ой, яка картопелька смачненька,

            Булочка солодка й рум’яненька,

            Смачно так зайчиха готувала…

Зайчик : То мені матуся передала !

                Мухо, дай мені поїсти !

Муха : Добре , дам тобі погризти !

(Муха дає зайченятку малу морквинку з руки, він її жадібно хапає. Муха стрімко забирає руку, щоб не вкусив голодний заєць. )

Зайчик : Дай іще , я зголоднів !

                Я не їв, не пив уже 5 днів !

Муха :     Чом раніше ти не їв ?

                 Тепер сиди ! Не вари на мою голову води !

Зайчик :   Зжалься, мухо , я голодний, просто жах !

                 Дай, лиш спробую, який обід на смак.

                  Ну будь ласка , дай хоч пиріжок…

(муха відламує шматок пиріжка, дає зайцеві )

Муха : Добре, на , поїж один разок…

( муха здивовано дивиться у кошик , витрушує )

Муха : Все поїли, вже немає,

            До зайчихи знов злітаю !

(Муха  летить. )

Зайчик :Сиджу на дереві вже кілька днів,

                Я так замерз і зголоднів,

                Тепер,без мами, ніби сирота,

                 І друг мій лише – самота.

                 Якби я , мамо, розв’язатись зміг,

                 До тебе крізь ліси і хащі біг.

                 Я пам’ятаю мамине тепло,

                 Як гарно з нею нам було

                 Вона смачний готовила обід,

                Пекла з грибочками пиріг

                Якби вернути, маму б цінував,

                 Я б гарним і слухняним зайцем став.

( Прилітає горобчик )

Зайчик :     Хто ти ?

Горобчик : Я відважний спритний хлопчик !

                     Не впізнав ? Зовуть мене горобчик !

                     Що з тобою ? Чом ти плачеш, зайченятко ?

                     Хто тобі зв’язав маленькі лапки ?

Зайчик : Я не їв , не пив , що мама готувала,

               Все за мене муха поїдала.

               Стала величезна, знахабніла,

               І мене сюди приволочила!

               Мене муха прив’язала й полетіла,

               І мене голодного лишила !

( зайчик плаче, його втішає горобчик )

Горобчик :Та не плач тебе я розв’яжу .

                   Як іти додому покажу .

( намагається розв’язати  зайчика, йому заважають мікроби ) 

1 мікроб : Це куди ж зібралися ви, друзі ?

Горобчик : Хто вони ?

Зайчик :     Мікроби голопузі !

Мікроби : Не  дамо його порятувати.

                    Не повернеться він до рідної хати.

Зайчик :      Що ж тепер , горобчику робити ?

Горобчик : Треба лікаря покликати – Айболита !

( Кличе)

                    Ми не знаємо, що з мікробами робить.

                    Швидше,  швидше , лікар Айболить!

(виходить лікар)

Айболить : Я відомий Айболить.

                     Хворий, що у вас болить ?

                     До хворих часто поспішаю,

                     Скриньку я чарівну маю.

                     Потрібні ліки пропишу,

                     Усім в біді допоможу.

Зайчик : Ой, чекаю допомоги,