Почну поему про останній дзвоник.

Що в ньому? Знань важкі і пишні грона

Що в ньому? Ми і наші поривання

Що в ньому? Сум і музика прощання

Почну поему й відшукаю слово,

З якого варто розпочати мову.

Що в ньому? Сміх і звуки гомінкі,

І досвід літ. Воно – «випускники»

Поемою останнього дзвоника пролунало шкільне свято, яке буває наприкінці кожного навчального року. Традиційно воно проходить на подвір'ї Олександрівської школи у вигляді урочистої лінійки, на яку крім учнів 1,3-11 класів, вчителів, працівників школи, батьків учнів прийшли небайдужі родичі, знайомі, всі, хто цікавиться життям школи.

Веселе дійство було охоплене трішечки журбою - то журились одинадцятикласники, що не сядуть вже за шкільні парти у якості учнів. Та першокласники веселились найбільше - адже вони пройшли переше випробовування на своєму шляху - першу сходинку початкової школи.