У скорботні дні кінця листопада Україна поминає жертв страшної трагедії нашого народу – Голодомору 1932-1933 років та інших, не менших страхітливих сторінок історії  XX сторіччя, коли на родючій українській землі від штучного голоду гинули люди.
    25 листопада ми вшановуємо мільйони загиблих українців.
Голодомор став національною трагедією і окремою сторінкою в історії українського народу, про яку ми згадуємо з сумом та гіркотою. Україна втратила мільйони своїх кращих синів та дочок – хліборобів, учених, творчу інтелігенцію.
    Сьогодні голодомор – не історична давнина, а глибока духовна рана, яка нестерпним болем пронизує пам’ять і його очевидців, і сучасне покоління.
    Спільний біль, спільний обов’язок спонукають нас закарбувати в серцях пам’ять про невинно убієнних наших братів та сестер, зробити все можливе, щоб вшанувати пам’ять жертв Голодомору-геноциду. Хай найвищим пам’ятником мільйонам жертв України буде світлий храм нашої душі, сповненої скорботи та молитвою за їх упокоєння!
    У спільній молитві згадаймо усіх жертв голодоморів, запалімо свічу пам’яті у власній оселі та у своїй душі! Ми маємо усвідомити, щоб цього не сталося більше з нашими дітьми, внуками, нашими правнуками, повинні бути єдині у творенні нашої Української національної держави, тверді та свідомі у своєму виборі.
    Сьогодні схилимо голови у скорботі за жертвами Голодомору та запалимо свічки, аби зігріти їх світлі душі! Вічна їм пам'ять!